"Так ніхто не кохав" (за інтимною лірикою В. Сосюри) (твір)

Тема кохання займає одне з важливих місць у всій світовій літературі. Люди оспівували кохання завжди. Не обминув цю тему і щедро обдарований природою поет Володимир Сосюра. Своїми віршами В. Сосюра наповнює душу читача красою, радістю, щирістю.

Простота, замріяність автора, м'яка задушевність відбилися у його творах. Про свої інтимні почуття Сосюра завжди говорив відверто, захоплено і задушевно, не приховуючи радощів, болю, суму. Все це робить ліричну поезію митця дуже близькою серцю людини.

Я б забув і образу, і сльози...

Тільки б знову йти через гать,

тільки б слухать твій голос — і коси,

твої коси сумні цілувать... —

так говорить поет в одному зі своїх віршів "Коли потяг у даль загуркоче...". У спогадах ліричного героя, яким і є сам автор, пропливають яскраві картини його юності. Перше кохання залишило глибокий слід у його душі, він усе б віддав, щоб повернути колишнє.

"Так ніхто не кохав..." — один з найкращих творів інтимної лірики В. Сосюри. Поет творить хвилюючу гаму людських почуттів, народжених коханням. Його ліричний герой романтизує своє почуття. Йому здається, що воно єдине за всю історію людства:

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

і земля убирається зрання...

Почуття кохання пробуджує в душі ліричного героя все найкраще, приносить йому радість і щастя, надає сил. Поет пише, що закоханий готовий навіть звершити нечуваний подвиг — зірвати з неба "Оріон золотий".

Солов'ї, ніжний вітер, верби, кручі, місячні ночі — все це пробуджує в душі людини надію на краще майбутнє, змушує радіти, любити. У вірші "Білі акації будуть цвісти" В. Сосюра завдяки чарівності свого срібного слова овіює нас легким вітром радості і наповнює серце переживаннями:

Білі акації будуть цвісти

в місячні ночі жагучі,

промінь морями заллє золотий

річку, і верби, і кручі...

Багато поезій присвятив Володимир Миколайович і своїй дружині Марії, в них розкриті найромантичніші нюанси тієї любові, яка пройшла крізь випробування, злети і падіння. Ця жінка супроводжувала поета до кінця його життя. На довгі роки стала Марія для нього єдиною любов'ю, музою:

Іду, поспішаю, мов крилами мріє

Зоря перед мене в простори щасливі...

А губи шепочуть в блаженнім пориві

Для мене єдине ім'я: Маріє!..

Інтимна лірика В. Сосюри має багатогранний характер. Тема кохання тісно пов'язана з темою синівської святої любові до України:

Стиснулось серце до крику...

В ньому злилися і ти,

і Вона в образ єдиний навіки.

Митець захоплююче і красиво відтворив світле почуття чистої любові, такої нестримної і жагучої, яка робить життя кожного з нас яскравим і цікавим.

Інтимна поезія В. Сосюри спонукає читачів до роздумів, підносить у помислах, робить благороднішими. Його вірші завжди хвилюватимуть наші душі, навчатимуть берегти найдорожчі людські почуття.

Натхнення слів поета про справжнє кохання почули не тільки його сучасники, але й люди нашого часу. Він дійсно вмів любити і сказав про це красиво, мелодійно, щиро.