Картини рідної Донеччини у творах "Вода десь точить білий камінь", "Солов'їні далі, далі солов'їні"

Наш земляк Володимир Миколайович Сосюра народився в місті Дебальцево в 1898 році. Ліризм з широким громадським звучанням є характерною рисою творчості поета. У його творах знайшли поетичне відображення і героїчний подвиг народу, який відстояв в боях свою честь і незалежність, і натхненна праця трудової родини, і її особисте життя з його радощами і болем. У ті часи багато поетів захоплювались масштабністю і комізмом зображення дійсності. А Сосюра навіть про високі ідеали пише з ліричною теплотою. Його вірші своєї мелодійністю та емоційним звучанням близькі до української народної пісні. Вони такі ж прості, ясні, сповнені чистих і свіжих почуттів. Тому багато його віршів покладено на музику. Це, наприклад, вірш "Коли потяг удаль загуркоче". У ньому перед нами постає картина тихого, лагідного вечора, зустріч закоханих "місячної ночі". За парканами ростуть "сумні жоржини", чути "шум акацій" та "дзвін гітари". І от юнак пішов на війну, обіцяв повернутися. Але повернувся він не скоро. Кохана дівчина вийшла заміж за іншого.

У віршах Сосюри опис рідних краєвидів перегукується з описом почуттів. Вірш "Як я люблю тебе, мій краю вугляний" розкриває глибину почуттів до рідного Донбасу, велику любов до Батьківщини. Поет освідчується в коханні кожному камінцю, "билині кожній". Для набуття сили і наснаги він приїздить на рідну землю: "Я серцем до землі донецької тулюсь". Він з почуттям каже: "Горджусь, що я землі моєї син". Коли я читаю ці вірші, теж відчуваю себе причетним до цього почуття. Я теж люблю Донбас і почуваю гордість за те, що це мій рідний край.