Як би склалася доля Пилипка в наш час? (за оповіданням Панаса Мирного «Морозенко»)

Тільки-но прочитала оповідання Панаса Мирного «Морозенко». Сум і тривога огортають душу. Починається оповідання сумною драмою, де йдеться про страшні злидні, нестерпні умови життя селянки Катрі та її сина Пилипка, й закінчується трагедією: маленький хлопчик Пилипко, щоб втішити й заспокоїти маму, йде у лютий мороз до хрещеного батька за новорічними подарунками, але, збившись з дороги, замерзає у зимовому лісі. Побачивши мертвого сина, вмирає й мати: не витримавши такого страшного удару, розривається материнське серце.

Мені дуже боляче. Шкода й Пилипка, і його матір. Я одразу замислююсь: а як би склалася доля Пилипка, якби йому довелося жити у наш час? І роблю висновок: однозначно, такої жахливої трагедії б не сталося. І Пилипко, і Катря були б живими.

Катря й Пилипко були дуже бідні. Це справді так. Але і в наш час далеко не всі живуть багато. Є і малозабезпечені сім'ї. Катря сама виховувала сина, і їй було дуже важко. Є і в наш час так звані неповні сім'ї, де в дітей є лише мама. Пилипкова матуся не мала постійної роботи, час від часу перебиваючись випадковими заробітками. Проте і в наш час є сім'ї, в яких батьки втратили роботу. Але такі страшні трагедії не трапляються.

Усе це завдяки тому, що держава наша піклується про дітей і матерів. Існує навіть ціла державна програма, за якою підтримують самотніх матерів, піклуються про права дитини.

Якби Пилипкові довелося жити у наш час, то умови його життя були б значно кращими. Він міг би виховуватися й навчатися у спеціалізованому інтернаті за невеликий кошт, а то й безкоштовно. У суботу й неділю мама б забирала його додому, а весь тиждень про нього б піклувалися вчителі й вихователі. А якщо б він навчався у звичайній школі, держава б забезпечувала його безкоштовним харчуванням, одягом, підручниками. А на канікулах — зимових і літніх — дітям з таких малозабезпечених родин держава надає безкоштовну путівку у табори відпочинку. На новорічні свята цим дітям обов'язково дають новорічні подарунки з солодощами. Мати Пилипка теж одержувала б відповідні пільги. І якщо б вона втратила роботу, то до того часу, поки вона не влаштується на іншу, їй також виплачували б грошову допомогу. Отже, вони не почували б себе приниженими й знедоленими. Пилипко б міг закінчити школу, отримати якусь професійну освіту, працювати.

І такої трагедії б не трапилось. Прочитавши це оповідання, я відчула гордість за нашу країну, за те, що вона піклується про своїх громадян. Хоч життя у нашій країні не можна назвати легким і безхмарним. Адже ми ще не подолали економічної кризи. І до світового рівня життя нам іще далеко. Але материнство й дитинство у нас надійно захищене.