Четвер, 09.05.2024, 16:43
Вітаю Вас Гість | RSS
 
Головна Каталог статейРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Багряний Іван [63]
Гоголь Микола Васильович [0]
Гончар Олесь Терентійович [84]
Драч Іван [51]
Довженко Олександр Петрович [108]
Кочерга Іван Антонович [50]
Карпенко-Карий Іван К. [83]
Котляревський Іван Петрович [87]
Куліш Микола Гурович [54]
Коцюбинський Михайло Мих. [119]
Куліш Пантелеймон Олекс. [53]
Квітка-Основ'яненко Григорій [33]
Кобилянська Ольга Юліанівна [60]
Костенко Ліна Василівна [101]
Нечуй-Левицький Іван С. [91]
Марко Вовчок [41]
Леся Українка (Косач) [0]
Остап Вишня [66]
Панас Мирний [78]
Рильський Максим [49]
Сосюра Володимир Михайлович [64]
Сковорода Григорій Саввич [39]
Стефаник Василь Семенович [53]
Симоненко Василь [0]
Тичина Павло [0]
Франко Іван Якович [0]
Шевченко Тарас Григорович [0]
Барка Василь [53]
Микола Вороний [35]
Реклама
Головна » Статті » Твори з укр. літератури » Куліш Микола Гурович

«Мина Мазайло» Миколи Куліша - «філологічна п'єса» (твір)

Твір на тему: "«Мина Мазайло» Миколи Куліша - «філологічна п'єса»"

«Мина Мазайло» — це твір про трагікомічність життя, про людські характери і вподобання, про вічну силу кохання. Але найперше — це твір, у якому гостро стоїть проблема вибору: бути справжнім патріотом України чи перетворитися на людину без роду і племені, яка відмовляється від свого коріння, від рідної мови. Твір «Мина Мазайло» — це філологічна п'єса й тому, що піднімає питання мови, і тому, що в багатьох сценах звучить вишукана колоритна розмовна мова у всьому багатстві української лексики. Краса й мелодійність мови розкриваються у творі через Мокія, який закоханий в українську дійсність 20-х років, захоплений творчістю Миколи Хвильового, Павла Тичини. Він увесь у сучасності і не приймає речей-символів минувшини: шароварів, вишиванок, старосвітського життя. Мокій у захопленні від того, що написи у деяких фільмах зроблено справжньою українською мовою, і гостро не приймає «неправильно написану афішу, вивіску або таблицю — і досади тобі на цілий день. А які жахливі афіші трапляються, як перекручують українську мову...» Він звертає увагу на те, з чим більшість жителів зрусифікованого Харкова змирилися, байдуже проходять мимо, не помічаючи: «От, наприклад, написи в «Звенигорі» — краса, сила! Стильні, поетичні, справжньою українською мовою писані. А подивіться ви на написи по других кінокартинах. Олива з мухами! Немов навмисне псують таку прекрасну, таку милозвучну мову...», — з болем і пристрастю говорить хлопець Улі, відчуваючи в ній близьку душу.

 

Уля, росіянка за походженням і вподобаннями, через Мокія спочатку зацікавилася мовою, а потім зрозуміла, відчула всю її красу. Цікаво спостерігати за використанням у п'єсі слова «бринить». Спочатку його промовляє Мокій, і воно звучить як символ краси української мови. Потім письменник передав його як естафету Улі, і воно точно охарактеризувало внутрішній стан дівчини («В Улі забриніло в грудях»). Пізніше читаємо точно таку ремарку щодо Мокія. Слово «бринить» засвідчує, що між двома молодими людьми виникає справжнє почуття, їх душі з'єднує найтонша і найміцніша нитка, яка бринить від ласкавого погляду, тихого слова. Українське слово стає справжнім, реальним героєм п'єси «Мина Мазайло». Воно живе, діє, зближує людей, робить їх щасливими.

Категорія: Куліш Микола Гурович | Додав: slav4uk (30.04.2014)
Переглядів: 591 | Рейтинг: 0.0/0
Форма входу
Пошук
Наші партнери
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Всі твори взято з відкритих сайтів простору інтернету. Якщо Ви, являєтеся автором твору і не бажаєте його бачити на нашому сайті, повідомте, і ми вирішимо дану проблему. 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz