"Енеїда" І. Котляревського — енциклопедія українознавства (твір)

Кінець вісімнадцятого століття... Важкі часи настали в Україні після скасування Січі. Часи неволі. І саме в цей час І. Котляревський написав "Енеїду". Ні грецькі імена героїв поеми, ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману — усі розуміли, про що й про кого йдеться. І. Котляревський переніс події давньої історії на національне тло й створив справжню енциклопедію життя народу України кінця XVIII — початку XIX століть. 

Усі дійові особи — від богів до троянців — одягнені в український одяг. Одяг богів відрізняється тільки багатством. Коли Венера їде до Зевса, вона "взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий". Не гірш і сама Дідона, яка "взяла кораблик бархатовий", наділа "спідницю і корсет шовковий", взула "червоні чобітки", не забула запаску й навіть "з вибійки платок". Одяг богинь повністю відповідає особливостям одягу жінок козацької старшини. Молоді дівчата до вбрання додають намисто, стьожки... Еней із троянцями одягнуті в "штани і пару чобіток...", кожухи, свитки, сорочки й каптан. 

А як герої Котляревського п'ють і їдять! У поемі названо більше ста страв і напоїв, які вживали мешканці України. Це справжнє свято насолоди від життя на землі. 

З "Енеїди" також дізнаємося про деякі звичаї та обряди. Так, ідучи в гостину, люди підносили господарям хліб і сіль. Під час зустрічі герої, навіть незнайомим, "віддають поклон". 

Еней влаштовує обряд поминання свого батька Анхіза. Трохи сказано й про один момент весільного обряду: у Латина все було приготовлено до прийому сватів — рушники і "всяка всячина", що "на сватання давали". 

Мандруючи разом із троянцями, ми бачимо, що вони вміють хвацько "садити третяка", гайдука. Вони знають багато пісень: 



Про Сагайдачного співали, 

Либонь співали і про Січ. 



Для розваги грали в памфеля, у візка... На святах можна почути українську музику: "грають в кобзи сліпці, бандура бринчить, грає сопілка, санжарівки". 

Не випало з поля зору Котляревського й образотворче мистецтво. Царю Латину привезли: 



Роботи первійших майстрів. 

Царя Гороха пановання, 

Портрети всіх богатирів... 



Також описується інтер'єр української хати: світлиці, сіни, двір, піч. 

Національний колорит посилюють імена героїв та географічні назви. Українські імена змішуються з античними; деякі з них "українізуються": Еней — Енеєчка, Анхізович, Анхізеню; Лавінія — Лавіса, Лавісонька. Поряд з назвами місцевостей і поселень Стародавніх Греції та Риму згадуються й українські. 

Отже, для сучасного читача "Енеїда" може стати добрим посібником із народознавства. Автор і хотів, щоб нащадок, читаючи твір, пройнявся тим духом, яким жили українці в ті часи.