Твір на тему: "«За мить щастя» Олеся Гончара: краса й сила людського почуття "

Неможливо впізнати водовоза Сашка Діденка з тих пір, як негадано спалахнула в ньому кохання до іноземки Лариси. «Чули раніше хлопці, що любов змінює людину, що в коханні душа людська розквітає, а тут це диво відбулось на їхніх очах». Став Сашко щедрим, багатшим за царів. Десь узялися у цього грубого артилериста ласкаві слова, «співи душі». «На досі не знані верхогір'я» піднесла Сашка своєю любов'ю кохана дівчина. 
Але не у відтворенні «жалі і ніжності» кохання епіцентр новели. На шляху почуттів Сашка, радянського воїна, і Лариси — іноземки постає ворожий «Закон»: не можуть вони буди разом! «Проти любові закон? Не може бути такого закону!» — наївно думає Сашко. Але він існує, цей «закон», і у різній державній приналежності молодих закоханих, і у моралі сім'ї Лариси... То ж коли поставили Сашка до розстрілу над яром і коли під час дочитування приговору пролунав пронизливий крик Лариси, — чуда не сталося. Не здригнулися серця від того крику, не опустилися дула гвинтівок. 
Так бездушний закон убив мрію. Але вічно живим залишилося на землі високе й чисте кохання, що стало піснею, казкою, легендою.