Понеділок, 20.05.2024, 12:38
Вітаю Вас Гість | RSS
 
Головна Каталог статейРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Багряний Іван [63]
Гоголь Микола Васильович [0]
Гончар Олесь Терентійович [84]
Драч Іван [51]
Довженко Олександр Петрович [108]
Кочерга Іван Антонович [50]
Карпенко-Карий Іван К. [83]
Котляревський Іван Петрович [87]
Куліш Микола Гурович [54]
Коцюбинський Михайло Мих. [119]
Куліш Пантелеймон Олекс. [53]
Квітка-Основ'яненко Григорій [33]
Кобилянська Ольга Юліанівна [60]
Костенко Ліна Василівна [101]
Нечуй-Левицький Іван С. [91]
Марко Вовчок [41]
Леся Українка (Косач) [0]
Остап Вишня [66]
Панас Мирний [78]
Рильський Максим [49]
Сосюра Володимир Михайлович [64]
Сковорода Григорій Саввич [39]
Стефаник Василь Семенович [53]
Симоненко Василь [0]
Тичина Павло [0]
Франко Іван Якович [0]
Шевченко Тарас Григорович [0]
Барка Василь [53]
Микола Вороний [35]
Реклама
Головна » Статті » Твори з укр. літератури » Гончар Олесь Терентійович

"Моя душа — це храм чи купа цегли?" (за романом О. Гончара "Собор")

Твір на тему: ""Моя душа — це храм чи купа цегли?" (за романом О. Гончара "Собор")"

У творчості Олеся Гончара роман "Собор" посідає особливе місце. Передусім — актуальністю піднятих у ньому проблем. Його читання незмінно спонукає до роздумів. 

Складним і суперечливим постає образ князя Ярослава, але зображується Ярослав Мудрий передусім як людина і син свого часу. Багато в яких рисах привабливий і водночас жорстокий, закоханий у книги, прогресивний як розбудовувач Київської держави і разом з тим, звичайно ж, виразник інтересів свого класу, далекий від турбот про життя трудового народу. Задумав Ярослав спорудити собор на зразок величних храмів візантійських. Ним волів здивувати світ. І задум Сивоока припав йому до душі. У цьому незвичайному соборі князь хотів знайти примирення нового, чужого, зі старим, своїм, подолати роздвоєність, яка мучила його протягом багатьох років. 

"Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло для Бога — він сприймався як надійний притулок людського духу, тут відразу задомовився дух громадянства і мудрості тих, хто вибудовував державність Київської Русі... Диво!", —читаємо у творі. 

П. Загребельний у своєму романі зумів показати історію України, об'єднавши три її шари: давнину, Другу світову війну й день сьогоднішній. А головний об'єднуючий центр — це образ Софії Київської, незвичайного дива з див. У розділі роману, де розповідається про окупований фашистами Київ, а також про мирне життя героїв у шістдесяті роки, всі персонажі пов'язані з собором. У роки Великої Вітчизняної війни есесівець Шнурре за наказом хоче вирізати найкращі фрески для музею в гітлерівському Лінці. Гордій Отава перешкоджає йому. Син Гордія закоханий у собор і не може відмовитися від цього дива навіть заради кохання. 

Собор зв'язує покоління, говорить з нами про минуле, про культури нашого народу. Одночасно із "Собором" Олеся Гончара роман П. Загребельного "Диво" закликає сучасників "берегти собор людських душ", будувати майбутнє свого народу, його добробут і щастя. Створений майстром образ Софії Київської проступає крізь імлу століть і втілює невмирущість духу українського народу. За довгу історію свого існування різні завойовники намагалися знищити це диво, та знову і знову поставав собор. Він "стояв уперто, несхитно, вічно, так ніби не будований був, а виріс із щедрот київської землі...". 

Категорія: Гончар Олесь Терентійович | Додав: slav4uk (09.04.2014)
Переглядів: 376 | Рейтинг: 0.0/0
Форма входу
Пошук
Наші партнери
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Всі твори взято з відкритих сайтів простору інтернету. Якщо Ви, являєтеся автором твору і не бажаєте його бачити на нашому сайті, повідомте, і ми вирішимо дану проблему. 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz